По-перше, щоб одразу розставити точки над "i" стосовно U12 тощо. Є бортові "комп'ютери", що підключаються до шини контролеру двигуна та декількох додаткових датчиків автомобіля (наприклад, датчику рівня палива та датчику пройденого шляху, він же датчик спідометра), мають маленький екранчик та кілька кнопочок, і дозволяють як максимум те, що можна зробити засобами цих підключень та інтефейсу корисувача, а саме, як правило, поточну та кумулятивну статистику по режимах праці двигуна (споживання палива, тощо), виведення показів датчиків (наприклад, температури двигуна, напруги бортової мережі), значення яких отримуються або від контролеру двигуна, або від датчиків безпосередньо, встановення звукових попереджень для порогових значень цих показів, тощо. Найбільш чудерацькі вироби вміють ще й казати певні речі голосом. Бортові "комп'ютери" виробництва нижньоновгородської компанії
Мікро Лайн, у тому числі згаданий тут
U12, демонструють чудові характеристики для цього класу, як то, наприклад, дозволяють порівнювати два варіанта маршруту між одними й тими ж точками у розрізі як часу, так і спожитого палива, надають розширену інформацію про діагностичні коди, що видає контролер двигуна, дають можливість вести журнал нагадувань про необхідність пройти ТО, тощо. Гарні бортові "комп'ютери".
Тепер стосовно комп'ютерів у звичному сенсі цього слова. В англійській мові автомобільні комп'ютери називають carputer, від двох слів, car та computer (перкладати треба?). Назвемо їх для краткости автокомп'ютерами. Під ними розуміються практично повноцінні комп'ютери, що працюють під операційними системами Windows XP, Linux, або, рідше, Windows CE чи Windows Mobile (останні вже не завжди важаються повноцінними комп'ютерами). Вони можуть використовуватись для того ж, для чого й бортові "комп'ютери", але крім того (чи замість того) вони можуть використовуватись для навігації (що має особливий зміст для позашляховиків у нашій країні, оскільки для них для максимальної повноти навігації поки що ніяк не обійтись без растрових мап та супутникових знімків), а заодно їх як правило навантажують і питанням програвання музики (із "звичайного" автомобільного звукового обладнання залишаються лише підсилювач та динаміки, а "головний пристрій" зникає через непотрібність). А також їх навантажують усім тим, чого забажає душа власника, наприклад, зберіганням документації (по УАЗу, чи законів, для предметного спілкування з їх стражами), виходом до Інтернету для пошуку потрібної інформації, праці з електронною поштою, форумами, перегляду веб камер в місті, програванням відео, телебаченням, тощо.
Кому це потрібно? Точніше, кому що потрібно?
Якщо людина хоче заплатити якусь кількість грошей, і отримати готове рішення, яке лише треба підключити по інструкції (або заплатити ще грошей, щоб підключив хтось), то вона, звісно, купить собі звичайну автомагнітолу (як максимум з функцією Bluetooth гарнітури, USB хостом та цупцим дисокм, переглядом DVD та камери заднього ходу); якщо вона макає своє авто в багнюку, що не дуже любить електрика його двигуна, або якщо двигун викликає підозри у ненажерливости, вона може купити собі бортовий "комп'ютер"; для навігації, якщо вона їздить не лише між домом та працею, вона може купити собі навігацію, таку, що підключається до головного пристрою (наприклад,
Garmin GVN-53, чи щось на базі його сімейства під брендом якогось виробника автомобільної мультимедіа, чи
NavNGo Limousine) чи таку, що ліпиться на скло (наприклад,
Pioneer AVIC-S2 чи
Garmin nuvi), чи, якщо вона джипер, КПК з
iGO та
OziExplorerCE. І буде такій людині щастя.
Автомобільні комп'ютери будують (так, як правило, саме будують) любителі, які знають, чого хочуть, хочуть багато (або не знають, але хочуть, щоб можна було якнайбільше), розуміють, яким чином це реалізувати, можуть це реалізувати, і отримують задоволення від реалізації. Так, автокомп'ютер це часто творчість, і це часто в чомусь мета заради мети.
Сподіваюсь, з питанням бортових "комп'ютерів" та автокомп'ютерів розібралися?
