Накінець-то з'явилася хвилька для короткого звіту. Пишу.
Що би там не було, але "Перевал" 2013 відбувся вдало. Цей, 13 рік 21 століття для наших машин став 13-м у всіх розуміннях. Поламали багато техніки, частина не поїхала, залишившись в таборі, частина розклалася по дорозі, частина ще раніше, до виїзду. З понад 20 машин перевал Бобікуса взяли лише 2... В результаті цього гора Парашка надалі залишилась неприступною, сподіваюся, лише до 2014 року.
Тим не менше, головна мета заходу досягнена - з водоспадів і скельних масивів Карпат ми зібрали і вивезли за пішими туристами понад (!) півтонни сміття. На фото лише одна із поїздок на звалище:
А починалось все так. Зранку 22 серпня разом із Сонцем, що вийшло з туману, почали прибувати перші екіпажі. Якась вже дивна традиція склалася - хто їде з дальших місць, той приїжджає вчасніше
Тому логічно, що Кримський екіпаж був першим. Далі у табір підтягнувся Чернігів а за ним і Запоріжжя. Потім поволі зібрались всі інші. Як і планувалося, перший день минув за знайомствами, розбиванням табору, подарунками зі всіх куточків країни. Дякуючи допомозі ТМ FRESHOFFROAD нам вдалося ізолювати табір від візитів місцевих діячів, у нас було достатньо дров, води і навіть свій кльозет. А ще була гарна погода і прекрасна компанія. І з цим усім ми розпочали маршрут першого дня.
Враховуючи недоліки минулого року, ми зробили маршрути менш довгими але більш насиченими. Перший день розпочався з відвідин та наведення порядку в скельному монастирі в Розгірчому. Традиційно в цих краях мости н частіше як один на 20-30 км, тому наша дорога, як завжди, пролягала через ріку.
І ось він таємничий монастир зі слідами перебування малокультурних двоногих істот.
Далі ми традиційно завітали на промислове джерело мінеральної води
Напилися, омилися і далі в дорогу
Мушу сказати, що брід цього року був дуже дитячим. Тому я вирішив його трішки ускладнити, і ось, що з того вийшло
http://vimeo.com/73784695Але згодом всіх
витягнулиі ми поїхали далі
Наступний пункт програми - улюблені Скелі Довбуша
Боротьба зі страхом висоти (під головою цього пана близько 200-метрове провалля
Ну і звісно традиційний антицилюлітний фільтр, а саме тунель,
який ставав все вужчим
і вужчим. Але пройшли практично всі.
Цього року вирішили не вертатись дорогою, якою приїхали а поїхати далі на Франківщину. І не пожаліли. Сукіль, Козаківка, Бубнище виявились селами неймовірної краси
Звідти через перевал добралися до Кам'янки, традиційно перевірили мертве озеро і водоспад.
Далі - у табір, нас чекали шашлики і приємний сон після такго маршруту.
День другий ми вирішили провести подалі від асфальту. Розпочали його з водоспаду Гуркало.
Продовжили заїздом на Карпатську ГЕС. Відвідали озеро лілій з 50-метровою глибиною, споруди недобудованої дамби
і вирушили на безім'янний водоспад і саламандрячий ліс.
Непердбаченим але не менш загадковим пунком програми стала ялинка, на якій ростуть яблука. І скажу, що доволі смачні!
Далі знову брід
Апофеоз броду
І вирушаємо до древньоруської фортеці Тустань
і потім ми повернулись у табір, і як виявилось, це ще не кінець програми, на всіх чекало шоу - перший в Україні нічний тріал! Фотографій мало, так як тріал був нічним
Але одне відео з події таки збереглося, це Заїзд Патруля В-Вовка зі Львова:
http://vimeo.com/73558970Користуючись моментом, хочу привітати переможців змагань, а ними виявились:
robosol (Шевроле-Нива, до того ж на АТ-шній гумі) 1 місце, приз - американський хай-ліфт від ТМ FREHOFFROAD
Student (УАЗ 31хх) 2 місце з часому - захищена фара заднього ходу Wesem
3 місце В-Вовк - захищена фара заднього ходу Wesem
Однак без призів не залишились і інші учасники, особливо Tankist та жіночий екіпаж на Ниві. Вони показали особливу мужність, за що їм вручено фірмові кепки та шакли. (Tankist, уточни чи призи доїхали до тебе, я їх залишив в таборі, наступного дня їх забрали, сподіваюся, для тебе).
Ну і кульмінація програми - день третій, штурм перевалу!
Виїхали доволі пізно, згідно традиції заїхали на Крушельницький водоспад, щоби зробити культове омивання перед штурмом. Але погода була досить прохолодною, тому мало хто омився, в результаті перевал підпустив на свій хребет тільки 2 машини.
Тим не менше не забули про свою основну місію
І поїхали далі. Частина машин відмовилась штурмувати, дехто поламався безнадійно, дехто тільки трішки. Дорогою до перевалу в ефірі одне за одним лунали повідомлення про поломки, зупинки і проблеми.
Ось декілька фото з дороги до перевалу:
Звичайно не без слідів свіжих вирубок на кожному кроці
На останню перемичку до перевалу добралися лише 3 машини - два підготовлених УАЗи на сімексах і... одна штатна шнива на АТ-шках, таку машину гори в цьому місці побачили вперше.
https://vimeo.com/73792939Ну і фото переможців, тих, хто зміг покорити перевал Бобікуса у 2013 році. Ними виявились хлопці зі Старого Самбора, вітаємо, знаю, що це було не просто, за цим виїздом заховані роки роботи над машинами.
Враховуючи, що більшість машин залишились до перевалу і лише 2 на горі, мною було прийняте рішення повертатись у табір.
Ми змогли лише побачити краєвид з перевалу Бобікуса
Та уявну гору Парашку, яка заховалась від нас у хмарі
Зворотньою дорогою ми часто зупинялись на пікніки
а згодом вирішили таки відвідати форельник, щоправда заїхати туди асфальтом.
Хочу похвалити наших жінок, які запропонували не готувати форель в ресторані а привезти у табір і там засмажити. Вона була неперевершена!
Загалом цьогорічний перевал був дуже душевним, я давно не мав такої відпустки, хочу подякувати всім за участь і компанію. Ми зробили дуже важливу справу, яку можемо робити лише ми.
До зустрічі на Перевалі 2014!