Ну раз вже така цікавість, то дозволю собі багато тексту, не пошкодую часу, бо протягом останнього року-двох це вже третій переворот УАЗа в Карпатах, який я бачу і наслідки якого доводиться розгрібати
Заставляє добре подумати. До купи можливо, що хтось зможе використати сказане для власної безпеки.
Почну з того, що мене непокоїть найбільше - часті дзвінки від друзів і знайомих і запитаннями про цю аварію, причому сформульовані так, що наперед передбачають якусь однозначну таємну відповідь типу "та спокійно, це алкоголь" або "пілот тормознув, зізнайся ж, тут все ясно". Відразу хочу запевнити, що це не так, якби водій був п'яний або мав в звичці азартні видурювання, я би про це сказав прямо. Для розуміння скажу, що цей УАЗ в Сергія був єдиною машиною, йому вже далеко поза тридцять і в нього в салоні сиділо п'ятеро людей, в тому числі його дружина, а події були посеред дня і близько тисячі кілометрів від його дому. В таких умовах люди п'яними для драйву не катаються як і не роблять юнацьких помилок. На мою думку про будь-яку помилку Сергія як пілота буде говорити просто нерозумно, його досвіду можть позаздрити багато людей. Навпаки, як видно з відео, він обрав чітко перпендикулярну до порогу підйому траекторію, що однозначно врятувало від діагонального зміщення машини на спуску, відтак переростанню радіального оверкілю у боковий, тобто аварії з гіршими наслідками. На жаль, коли я це раніше висловлював, дехто навіть сприйняв мої слова за іронію
Тепер щодо деталей подій, яких не видно на відео - при виїзді на гірку, а в житті вона трішки крутіша ніж виглядає на відео, в кінці підйому заглох двигун, при чому передні колеса вже були на рівному горизонті. Далі машина за рахунок люфтів трансмісії відкочується на кількадесят сантиметрів назад, водій фіксує це, натискаючи на гальма. В момент блокування коліс передня вісь ще перебуває на рівній поверхні на краю гірки, що спрямовує кінетичну енергію передньої частини машини (читай найважчу, спереду двигун) не так униз як горизонтально назад. В дію вступають додаткові дрібні фактори - 5 осіб в салоні, тобто трішки завищений центр ваги, ліфт кузова від рами, тобто ще трішки вище, підпущені колеса, тобто не лише просідання навантаженої задньої осі але і неамортизована пружинність передньої, гальмівний гідроблок від форда, який блокує гальма, позбавляючи можливість прокрутитись заднім колесам для пом'ягшення кінетики. Я знаю, що в перелічених факторах кожен може знайти собі найвигідніший, але поспішу запевнити, базуючись на власному досвіді (не подумайте що хвалюся, просто я по горах лише на УАЗі і їжджу, вже 6 років) - навіть усі разом ці фактори не повинні були викликати перекидання через дах, все таки йдеться про машину з колісною базою майже 2,5 метра.
На мою думку причина в іншому. Це гірська непередбачуваність. Перед днем, коли це сталося, було декілька тижнів засухи. Для гір це не проблема, там все підлаштоване під різкі умови, як під спеку так і мороз чи тижневі дощі. І місцева трава - не виняток, покриття було без перебільшення нестандартним - це м'який, сухий але мегаміцний дерн, якого не знайдеш на будь-якій рівнинній території країни. Рятуючись від засухи гірська трава пускає твердющі коріння глибоко-глибоко у пошуках вологи. Від цього вона має однозначно кращі показники зчеплення позадорожніх коліс з поверхнею ніж сухий асфальт. Навіть 40-градусний підйом і те, що понад 2-тонна машина з пасажирами в буквальному розумінні стояла на 2-х колесах на такому спуску (тільки вдумайтесь, це по тонні на колесо і крутий перекос) не змогли вирвати або прилизати цю траву. Я переконаний, що був би там асфальт, залишилось би 2 гальмівні сліди від задніх коліс. І це би дозволило стати машині на свої 4. Тут же не було і сліду від машини, лише легко прим'ята трава. Не віриться, але навіть фото чітко показують, жодних ямок, розритих слідів, чи слідів зсуву коліс над машиною.
І іронія долі - в затяжні дощі ця ж трава може спокійно викликати юз на суттєво менших наклонах, єдине що рятує - високий протектор який не лише стоїть на траві а і зачіпається за землю.